Перлина Харківщини

Шарівський замок – символ і перлина Слобожанщини. Всього година їзди від Харкова – і ви на території старовинного замку, оповитого таємницями і легендами.

Як не дивно, він зберігся завдяки радянській та українській владі: тут з 1926 по 2008 рік був туберкульозний санаторій. Навряд чи трудящі здогадувалися, в яких стінах поправляють здоров’я і які події пов’язані з «Білим лебедем» – саме так називали місцеві цю розкішну будівлю.

Дике Поле

Ще якихось 350 років тому цей регіон називали Диким Полем. Набіги шведів і татар відбивали війська, що складалися з черкесів (в перекладі з тюркського – «сильні люди»). Виникали слободи – від слова «свобода»: ті, хто служив тут, були вільними, чи не кріпаками. Недалеко від річки Мерчик осавул Шарій купив за 4 рублі орну ниву і заснував поселення. Потім побудував маєток і продав його своєму товаришеві по службі Василю Ольховському. Тому додаткова житлоплоща була ох як потрібна: до 20 років дружина Василя встигла народити чотирьох синів!

Шарівський замок і цукровий король

Останнім власником маєтку став «цукровий король» Слобожанщини Леопольд Кеніг: один із спадкоємців братів Мікель Гебенштрейн продав будинок в 1891 році, разом з винокурним заводом, за 1 млн 100 тисяч рублів! Для довідки: за ці гроші тоді можна було купити чотири цукрових заводи. Кеніг взявся за перетворення нерухомості з розмахом. Для початку він побудував особисту електростанцію (до слова, в Харкові подібна з’явилася тільки через шість років). Потім запросив з Німеччини інженера Штольца і архітектора Якобі. Велів добудувати другий поверх і в’їзні ворота з зубцями – в цілому, замовив цілий проект в середньовічному стилі.

В результаті зі східного боку палацу з’явилася скляна веранда, а на території – будинок для охорони, будиночок садівника, свинарники. А ще – будинок керуючого, схожий на міні-палац, манеж для звичайних коней, і гараж для «залізних»: у магната вже тоді було кілька автомобілів, які розганялися до 100 км/год. Для перетворення ландшафту Кеніг найняв дизайнера Георга Куфальдта, який проектував парки царю Миколі II. Звичайну лісову балку Георг поділив на тераси, з’єднані сходами. Внизу красувався ставок з системою шлюзів, а з боків від витонченого містка били фонтани.

Розкіш у 26 кімнат

З квадратними метрами у «цукрового короля» було все в порядку: на двох поверхах палацу розмістилися три великі зали і 26 кімнат. Але за 120 років багато що змінилося: сини після смерті Кеніга обладнали дубовий кабінет (повністю зберігся до наших днів). Коли в маєтку в 1926 році влаштували пролетарський санаторій, до нього прибудували засклену веранду. Тут хворі на туберкульоз приймали повітряні ванни навіть взимку. А ось меблів в палаці, на жаль, не залишилося. Первозданний вигляд зберігся тільки в передпокої: масивні дубові шафи врятувало те, що вони були зроблені, як частина панелей, і окремо їх винести виявилося неможливо. Виглядають новенькими і два каміни: кахлі для них замовляли в товаристві Кузнєцова. Уявіть собі: за 120 років не відбилася і не відвалилася жодна плитка! До речі, в палаці немає двох кімнат з однаковими камінами. А стіни і стеля розписані майстрами з Дрездена: донині більшість фресок в прекрасному стані.

Королівські лілії

Один зі штучних камінів палацу декорований деревом, всередині – чавунне лиття у вигляді лілій. Ці ж квіти вирізані на балясинах парадних дубових сходів (навіть через багато років там не скрипить жодна сходинка!). Лілія, як відомо, символ королівської влади. Мабуть, дуже вже хотілося магнату виправдати своє прізвище, що означає на німецькому «король»! Квіти були не тільки в декорі будівлі. У парку налічувалося близько 200 видів рослин з усього світу, а у величезних теплицях вирощували найрізноманітніші екзоти. Автоматичний полив, штучний мікроклімат (аж до тропічного!) – господарі не шкодували грошей на естетику. Десятки тисяч кущів троянд висаджували в ґрунт вже квітучими, спеціально до приїзду Кеніга з сім’єю (зиму він проводив в Петербурзі).

Камінь зради

На території палацу є камінь любові, до якого прагнуть доторкнутися всі мандрівники. Однак одна з історій свідчить про зраду: нібито перебуваючи на лікуванні, дружина магната зрадила його з якимось офіцером. Дізнавшись про це, розлючений старий велів перевезти в маєток 6-тонний камінь, на якому нібито і сталася зрада. Пам’ятай, мовляв, про свій гріх! «Це не більше ніж домисли, – каже екскурсовод Наталія Твердохліб. – І я можу це довести, зіставивши всі факти по роках. Коли до нас приїжджала правнучка Кеніга з Німеччини, я запитала у неї про ці легенди. Фрау відповіла однозначно: «Мій прадід був щасливо одружений лише один раз, на моїй прабабусі Кароліні. Ми, німці, народ прагматичний: Не будемо дорогоцінний цукор на вітер кидати … Неправда все це».

Реставрація замку

До 2008 року реставрація Шаровки худо-бідно, з перервами, але проходила. Останні 10 років «Білий лебідь», як і десятки інших історичних об’єктів в Україні, був під загрозою зникнення. Працівники палацово-паркового комплексу підтримували садибу як могли. Сюди приїжджає багато туристів з усього світу – іноземці диву даються, що такий шедевр знаходиться в занедбаному стані!

І, нарешті, у 2018 році почалося проектування його капітальної реставрації. Завдяки синергії бізнесу, представників влади і громадськості, питання реконструкції Шаровки нарешті зрушило з місця. А значить, будь-який мандрівник зможе з головою поринути в часи Кенінга і оцінити розкіш його маєтку.