30 років незалежності або надії на децентралізацію?

24 серпня Україна святкує 30-річчя з дня проголошення своєї незалежності. Але привід це для свята з феєрверком і військовим парадом або час підбиття підсумків?

Які ж ключові події відбулися у нашій соціально-правовій демократичній державі за ці три десятиліття?

Була ухвалена Декларація про державний суверенітет, яка дала кожному громадянину України рівність перед законом, незалежно від роду і характеру занять, релігійних переконань, політичних поглядів, освіти, статі, расової та національної приналежності, соціального і майнового стану та походження. Країна отримала економічну самостійність, створила свою банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувала державний бюджет, запровадила власну грошову одиницю – гривню.

90% українців, разом з комуністами, проголосували за незалежність України у грудні 1991 року, що сприяло розпаду Радянського союзу. Першими незалежну Україну визнали Польща та Канада, де проживає сьогодні півтора мільйона українців.

На думку політолога Ігоря Поліщука, шість президентів за 30 років говорить про високий рівень демократії в країні, проте Леонід Кучма породив олігархічний режим, Віктор Ющенко був занадто ліберальним, Віктор Янукович – авторитарним, Петро Порошенко не зміг утримати Крим і Донбас, а Володимир Зеленський перетворив парламентсько-президентську республіку на президентсько-парламентську, маючи сталу більшість у Верховній Раді. Найбільша помилка нинішнього президента, впевнений експерт, – втрата соціальної держави і продовження політики Порошенка.

Україна втратила туристичну перлину – АРК і на роки застрягла в АТО. Населення України за 30 років скоротилося з 52 мільйонів до 38.

Люди або вмирають пачками або втікають за кращим життям за кордон, що аж п’яти виблискують, – вважає політолог Поліщук і додає, країна живе в борг. Кредити, взяті у МВФ і ЄБРР, буде погашати ще не одне покоління українців. По суті, кредити – це капкан для розвитку економіки.

Серед плюсів можна назвати розвиток індустрії розробки програмного забезпечення IT-сфери (між іншим, в Україні до 2021 року працює понад 750 подібних компаній, які заробляють близько 2 мільярдів доларів на рік). Є успіхи у сільському господарстві – рослинництві. Для прикладу можна навести цифри: якщо в 1990 році в Україні зібрали 51 млн тонн зерна, то у 2019 році показник склав 74,3 мільйона.

«Нам необхідно розвивати IT, середній і малий бізнес, аграрну сферу і йти від монополії олігархів», – вважає політолог. Головна помилка України за 30 років, на думку Ігоря Поліщука, полягає у тому, що вона постійно розраховує на когось, а не на свої можливості.

Більш-менш успішний момент за період незалежності – реформа децентралізації, яка на даний момент реалізується і є основою будь-якої демократичної держави.

Якщо згадати історію, то серед найвідоміших правових систем місцевого самоврядування в європейських країнах було Магдебурзьке право. Київ разом з сотнею українських міст отримав його понад 500 років тому, що свідчило про належність до Європи.

Україна підписала Європейську хартію місцевого самоврядування 16 листопада 1996 року і ратифікувала її 15 липня 1997 року, тоді ж був ухвалений і базовий закон «Про місцеве самоврядування».

Тривалий час, за словами експертів, у цьому питанні не було просувань через політичні обставини і у зв’язку з небажанням ділитися бюджетом з українськими громадами.

Зміни почалися у квітні 2014 року, коли Кабмін ухвалив «Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади», а також законодавчі акти, завдяки яким територіальні громади отримали не тільки повноваження, але і фінансові можливості.

В областях України завершили передачу комунальної власності та земельних ділянок громадам, але на цьому реформа не завершилася, у червні 2020 року в уряді затвердили новий адміністративно-територіальний устрій базового рівня. Було сформовано близько півтори тисячі територіальних громад (до речі, зараз в країні 136 районів замість 490, які були до реформи). Незважаючи на ці плюси, за словами експертів і представників територіальних громад, у питанні децентралізації є багато недоліків.

Це видно на прикладі Харківської області. Варто згадати протести у травні-червні 2020 року незадоволених об’єднанням громад жителів сіл Борки, Ватутіного, Ракитного, Тимченки.

Одні з них хотіли приєднатися до Мереф’янської ОТГ, інші – Нововодолазької, треті – Зміївської громади.

За словами активістів, тоді вони виходили на мітинг, бо зустріли масу перешкод у створенні власної ОТГ з боку керівників Нововодолазького району. Жителі планували об’єднати три сільських ради Ватутіного, Ракитного, Старої Водолаги.

У результаті жителі двох сіл надали документи в обласну адміністрацію, де отримали негативну відповідь. Їм пояснили, причина – у кількості жителів, в ОТГ має бути не менше 5 тисяч селян, у Ватутінській же громаді виявилося 4 тисячі з гаком.

За словами експертів, подібна картина у питанні впровадження реформи існує і в інших областях, і це природний процес. Головне завдання на місцях – встигнути усунути помилки і недоліки після завершення другого етапу децентралізації, щоб розпочати наступний.

Позаштатний радник керівника Верховної Ради України, Президент Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Українська асоціація районних та обласних рад» Сергій Чернов вважає «пройдений за тридцять років історичний шлях говорить про те, що це єдиний варіант примирення людей, винесення за дужки з центрального рівня питань, які їх роз’єднують, захисту їх регіональних цінностей, швидкого і гнучкого реагування на соціально-економічні виклики; за великим рахунком, збереження країни можливо при реалізації потужної державної регіональної політики, завершення у повному обсязі Реформи Децентралізації. Цей шлях пройшли всі демократичні держави. Локальна Демократія – основа для сильної держави!».

З цією думкою згоден і політолог Ігор Поліщук: «Однією з небагатьох реальних реформ стала децентралізація. Вона відповідає європейській практиці самоврядування і повинна стати основою демократизації і перетворення України на сучасну суверенну державу».

Які ж з усього цього напрошуються висновки?

За тридцять років незалежності Україна має як досягнення, так і промахи. Позитивні моменти вагомі, але вони не перекривають мінусів. На думку експертів, найбільша помилка – це те, що нашій країні притаманна інфантильність і надія, що серйозну ситуацію вирішить хтось інший, і все саме по собі владнається. Найбільша заслуга держави за цей період, що вона, незважаючи на кризи та проблеми, існує і намагається розвиватися.

Вікторія Зова та Олександра Суфіянова